Вступ

У процесі роботи з операційною системою (ОС) користувачеві часто доводиться підключати різні пристрої зберігання. Це можуть бути жорсткі диски (переносні або інші комп’ютери), Flash/M2-накопичувачі, оптичні диски тощо. Найчастіше ті пристрої, які необхідно підключати автоматично, визначаються ще на етапі встановлення системи. Однак, нерідко потрібно налаштувати можливість автоматичного монтування в Linux новоствореного доданого пристрою, наприклад, диска для зберігання регулярно створюваних резервних копій. У такому разі необхідно змінити конфігураційні файли. Це дозволить системі ініціалізації початкового завантаження системи «дізнатися» про пристрої, що автоматично монтуються.

Трохи про те, як відбувається монтування

Монтування файлової системи – це один з обов’язкових етапів початкового завантаження Linux. Монтування необхідно для того, щоб зібрати файлову систему (ФС) з її компонентів у єдине дерево каталогів, що має один корінь. У Linux немає поняття “диск” як такого. Це фізичний рівень, який показується у загальному дереві файлової системи через інші файлові системи, пов’язані, наприклад, з розділами дисків та підключаються через точки монтування.

Наприклад, один із розділів пристрою зберігання (диска) може бути змонтований як “/home”. Цей запис означає точку монтування ФС із домашніми каталогами користувачів системи. Тут символ “/” вказує, що до загального кореня (до кореневої ФС) під’єднано іншу ФС з ім’ям “home”. А вона своєю чергою прив’язана до якогось із розділів на пристрої зберігання.

Монтування в Linux виконує команда mount. Вона викликається системою ініціалізації (наприклад, Systemd), але також широко використовується для ручного підключення пристроїв.

Конфігураційним файлом, що зберігає налаштування підключення пристроїв, є  /etc/fstab. Система ініціалізації при запуску системи звертається до цього файлу, щоб змонтувати ФС відповідно до вказаних у ньому налаштувань. Вміст файлу /etc/fstab – це список текстових рядків, кожний з яких відповідає розділу на пристрої, який необхідно вмонтувати з певними параметрами, зазначеними у цьому рядку. Правила запису цих рядків відповідають певному (і простому) синтаксису.

Синтаксис записів у файлі fstab

Спершу може здатися, що запис для рядка монтування досить складний. Однак за більш прискіпливого розбору такого рядка стає очевидним призначення її компонентів. Записи підпорядковуються наступному синтаксису:

пристрій точка_монтування тип_фс опції резерв черга_перевірки

Відповідно до цього синтаксису робочий рядок монтування пристрою може виглядати, наприклад, таким чином:

UUID=7dac48f7-9891-4e5d-abe9-1332d860183e /opt ext4 defaults 0 2

Найскладнішим для сприйняття компонентом у такому записі є «пристрій», оскільки є цілим виразом. У цьому випадку це “UUID=7dac48f7-9891-4e5d-abe9-1332d860183e”, що означає ніщо інше як ідентифікатор пристрою (UUID) у системі, яка зрозуміла ядру. Далі йдуть:

• /opt – точка монтування, яка задається “гілкою” – тобто додаткової ФС, що включається до кореневої ФС і крім /opt, звичайно ж можуть бути й інші – /home, /var, /etc і т. д.;
• ext4 – тип файлової системи, якою можуть бути будь-які інші – ext2, ext4, btrfs і т.д.;
• defaults – опції монтування ФС пристрою за замовчуванням;
• 0 – створення резервної копії розділу вимкнено, для включення необхідно вказувати 1;
• 2 – перевірка пристрою на наявність помилок в другу чергу (0 – відключено), для першої та третьої необхідно вказувати 1 і 3 відповідно і т.д.

Важливо помітити, що в Linux як ідентифікатор пристрою може виступати як UUID (універсальний ідентифікатор пристрою), так і ім’я пристрою, наприклад  /dev/sda,  /dev/sdb1 і т.д. зміни конфігурації системи та/або підключення/відключення нових пристроїв. Дізнатися UUID для зареєстрованих у системі пристроїв (відповідно до їх найменувань) дозволяє команда blkid, виконана від імені суперкористувача:

$ sudo blkid

Варто приділити особливу увагу опціям монтажу пристроїв, оскільки їх набір досить різноманітний і дозволяє гнучко задавати різні режими підключення та роботи пристроїв. У наступній таблиці наведені найчастіше використовувані з них:

Також слід докладніше розглянути типи ФС, що використовуються під час монтування. Потрібно представляти, яких типів пристроїв можна використовувати той чи тип ФС. Наприклад:

Жорсткі диски:

• NTFS;
• XFS;
• FAT32;
• VFAT;
• EXT2/EXT3/EXT4.

Наводь CD/DVD:

• UDF;
• ISO9669
• auto – може розпізнаватись автоматично.

Накопичувач USB-Flash:

• VFAT;
• FAT32;
• NTFS;
• auto.

Слід зазначити, попри те, що всі перераховані вище параметри наводяться у стандартному написанні, тобто великими символами, проте записувати їх безпосередньо в рядку монтування необхідно малими символами.

Приклади

Нехай потрібно налаштувати автоматичне монтування будь-якого розділу. Для початку необхідно визначити потрібний розділ, а також його UUID:

$ sudo blkid
[sudo] пароль для john:
/dev/sda1: UUID="134E-F80E" TYPE="vfat" PARTUUID="b0989448-c545"
/dev/sda2: UUID="28902d2c-2394" TYPE="ext4" PARTUUID="e304a808-1396"
. . .
/dev/sda5: UUID="7dac48f7-9891" TYPE="ext4" PARTUUID="b51a40c0-0bd5"
/dev/sdb1: UUID="af882c18-2cd4" TYPE="ext4" PARTUUID="81a8460d-1ce7"
/dev/sdb2: UUID="f300901f-1ce7" TYPE="ext4" PARTUUID="a0cf995f-b63c"

Якщо потрібний, наприклад, розділ /dev/sdb1, то UUID є “af882c18-2cd4”. Далі слід відкрити файл  /etc/fstab у текстовому редакторі (наприклад, nano) від імені суперкористувача.

$ sudo nano /etc/fstab

і додати до нього рядок конфігурації для необхідного розділу, внісши до неї параметри та опції відповідно до синтаксису попереднього розділу, наприклад:

UUID= af882c18-2cd4 /home/backups ext4 rw,notail,relatime 0 0

Тепер при старті системи розділ буде  /dev/sdb1 монтуватися автоматично і відповідно відразу готовий до використання.

Якщо потрібно автоматично монтувати інший тип пристрою, наприклад, CD/DVD, то ряд конфігурацій для нього буде приблизно наступним:

/dev/cdrom /media/cdrom iso9660,udf ro,noauto,user,exec 0 0

Тут  /dev/cdrom можна вказувати також і  /dev/sr0якщо це перший і/або єдиний оптичний привід у системі.

Висновок

Отже, були розглянуті основні принципи монтажу пристроїв у Linux, а також часто зустрічаються синтаксис та параметри та опції для їх автоматичного підключення. Як можна бачити, для роботи з пристроями UNIX/Linux використовується спеціальна файлова система /dev. А для організації та налаштування їх автоматичного монтування.

Якщо помітили помилки чи неточності, будь ласка, залишіть коментар чи напишіть листа на поштову адресу [email protected]